Тема: Родовий відмінок іменників ІІ відміни. Стилістичне використання кличного відмінку
(ТРЕНУВАЛЬНІ ЗАВДАННЯ ВИКОНУЙТЕ В РОБОЧОМУ ЗОШИТІ)
1. Розгляньте таблицю. Зробіть висновок щодо закінчення іменників ІІ відміни в родовому відмінку.
Закінчення іменників ІІ відміни в родовому відмінку однини
-а (-я)
|
-у (-ю)
|
Усі іменники середнього роду: вікна, місця, змагання
|
Назви речовин, матеріалу: піску, меду, цукру
|
Назви осіб, імена, прізвища, назви міфічних істот: Дмитра, учителя, ангела
|
Збірні поняття: ансамблю, народу, полку
|
Назви тварин, речей, предметів, квітів, дерев: вовка, ліхтаря, лимона
|
Назви будівель, приміщень, споруд, просторових понять: палацу, краю, саду
|
Назви населених пунктів: Тернополя, Харкова, Парижа
|
Назви абстрактних понять, станів, процесів, властивостей: бігу, феодалізму, живопису, успіху
|
Географічні назви з наголосом на закінченні: Дінця, Дніпра, Іртиша
|
Назви явищ природи: дощу, вогню, грому
|
Назви мір довжини, ваги, часу; назви місяців, днів тижня та грошових одиниць: метра, кілограма, тижня
|
Назви почуттів: жалю, гніву, настрою
|
Терміни іншомовного походження: конуса, ромба, атома
|
Географічні назви (крім населених пунктів): Криму, Дону, Китаю
|
Назви ігор і танців: тенісу, баскетболу, вальсу
|
Закінчення іменників ІІ відміни в родовому відмінку множини
-ів
|
Нульове закінчення
|
Іменники чоловічого роду: ткачів, плащів, помідорів
|
Іменники чоловічого роду, які в множині втрачають суфікс -ин-: киянин — кияни, киян, громадянин — громадяни, громадян
|
Такі іменники середнього роду: морів, полів, відкриттів, почуттів, життів, сузір’їв, прислів’їв
|
Іменники середнього роду: село — сіл, знання — знань, обличчя — облич
|
2. Розподільчий диктант. Подані іменники поставте в родовому відмінку однини і запишіть їх у дві колонки: із закінченням -а; із закінченням -у.
(виконати в зошиті)
(виконати в зошиті)
Гадяч, лікар, сніг, народ, тракторист, ранок, Херсон, вікно, гравій, гай, стіл, Париж, герой, сад, метр, ґрунт, вітер, Крим, пісок, кит, відмінок, ніс, героїзм, гарбуз, місце, рис, комп’ютер, Амур, січень, робітник, змагання, місце, сон, Дніпро, настрій, прізвище, жаль, горох, дощ.
3. У поданих реченнях розкрийте дужки, поставивши слова в потрібному відмінку однини чи множини. Зверніть увагу на закінчення ((виконати в зошиті).
1. Сонце світило на їх з-за Росі й пронизувало зелені (верба), (кущ) високої (осока) коло самого (камінь) в (вода), високий кущ (очерет) з кудлатими китицями, що закривав їх од (млин) (І. Нечуй-Левицький). 2. Нам треба (мир), як води й (повітря), як (хліб) й (сонце),— (мир) треба нам (М. Рильський). 3. Понад ставом вітер віє, встає хмара з-за (лиман) (Т. Шевченко). 4. Йшли вони крізь грози, йшли вони без (край) од (Дніпро) і Волги, (Дон) і (Дунай) (В. Сосюра). 5. Світ який — мереживо казкове! Світ який — ні (край), ні (кінець) (В. Симоненко). 6. Люблю життя, де повно сонця й грюку, і ця любов моя на сто (століття)! (Д. Павличко). 7. Баштан у нього великий, славний — людей повно раз у раз — і (городяни) і (селяни) (Марко Вовчок).
Особливості кличного відмінку в українській мові
Українська мова належить до тих слов’янських мов, що зберегли кличний відмінок, тоді як інші (російська, білоруська тощо) втратили його. Тож у нашій мові тепер, як і колись, сім відмінків. Кличний відмінок у нас тривалий час перебував у становищі Попелюшки: його називали кличною формою, дозволяли при звертанні замість нього вживати іменники у формі відмінка називного.
Але всі борці за культуру рідної мови завжди обстоювали законні права цієї граматичної категорії, витіснення якої спричинило б зникнення ще однієї оригінальної, збереженої в віках риси. Адже в усіх народних піснях та інших фольклорних жанрах, у піснях літературного походження послідовно вживаний кличний відмінок: Ой не шуми луже, зелений байраче; Скажи мені правду, мій добрий козаче.
У творах українських письменників, у перекладах чужих авторів, відтворених пером найкращих українських майстрів, кличний відмінок посідає належне місце: «Весно, ох, довго ж на тебе чекати!» (І. Франко); «Маріє, не зрадь!..» (Леся Українка).
Ігнорування кличного відмінка є свідченням неповаги до рідної мови, ознакою невибагливості до свого й чужого мовлення.
У молитвах збережено кличний відмінок навіть у російській мові, яка взагалі його втратила: «Отче наш...»
Часом запитують, що робити з паралельними формами кличного відмінка князю — княже та
Олегу — Олеже. Варіанти є або застарілими, або ще не цілком засвоєними мовою неологізмами, або ж діалектними утвореннями. Щодо згаданих слів можна сказати таке: форми княже, Олеже є архаїзмами і доречні у творах із життя минулих епох.
Не менш важливо правильно утворювати форми кличного відмінка.
Іменники 1-ї відміни в кличному відмінку закінчуються на -о: Олено, сестро, Микито, країно (тверда група); -е, -є: земле, доле, душе, надіє (м’яка й мішана група); -ю: матусю, Галю (в основному пестливі іменники м’якої групи).
Іменники 2-ї відміни утворюють кличний відмінок за допомогою закінчень -у, -ю, -е. На -у закінчуються іменники твердої групи, власні імена на г, ґ, х, к, деякі іменники мішаної групи з основою на шиплячий (крім ж): батьку, Олегу, читачу, а також іменники діду, сину, тату. Закінчення -ю мають іменники м’якої групи: Андрію, Василю, гаю.
На -е закінчуються іменники твердої групи (вітре, Дніпре, Петре), частина іменників м’якої групи на -ець (хлопче, женче, шевче), іменники мішаної групи (пісняре, газетяре, стороже).
Іменники 3-ї відміни в кличному відмінку закінчуються на -е: ноче, радосте, Аделе.
У звертаннях, що складаються з загальної назви та імені, обидва іменники вживаємо в кличному відмінку: панно Інно, друже Вікторе, тітко Ганно. У звертаннях, до складу яких уходять ім’я та по батькові, форму кличного відмінка мають обидва компоненти: Ігорю Андрійовичу, Галино Пилипівно, Наталю Іванівно.
Кличний відмінок є не лише формою відтворення власне звертань у діалогічному мовленні, а й неабияким засобом посилення виразності в риторичних звертаннях (За О. Пономаревим).
ЗАВДАННЯ(виконати в зошиті)
Поставте іменники у кличному відмінку.
Пані вчителька, широкий степ, голубка Настя, пан Олексій, друг Максим, Любов Сергіївна, дід Тарас, буйний вітер, пан професор, бабуся Марина, подруга Марія, синя пташка, товариш, пан президент, сестра, добродій Андрій, колега Кирило Петрович, донечка, панна Ольга, Ганна Володимирівна, Юрій Михайлович.
Коментар учителя. Із уживанням кличної форми пов’язується ціла низка додаткових значень, відтінків, емоційних ознак, що створюють стилістичний тон усього тексту. Таке стилістичне забарвлення досягається не просто кличної формою, а єдністю її і лексичного значення слова, контекстом .
Домашнє завдання активне
Комментариев нет:
Отправить комментарий